П’ять хвилин з мистецтвом: « Володимир Івасюк – оберіг
української пісні» (до 70 – річчя від дня народження В. Івасюка. Героя України).
Історія України налічує чимало видатних постатей, до яких абсолютно точно підходить рядок з пісні: "Сьогодні помреш – завтра скажуть: "Поет!". Це стосується й українського Орфея – Володимира Івасюка.
Володимир Івасюк - один із творців української естрадної музики. Видатний українець, який прожив всього 30 років, за своє коротке життя написав 107 пісень, 53 інструментальних творів, створив музику до кількох спектаклів. Окрім цього, він професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Відомий як музикант, Івасюк був і неординарним живописцем.
Талант Володимира помітили, коли хлопцю було 10 років. Про нього тоді вже говорили у рідному місті Кіцмань. У 15 про нього почули Чернівці, в 20 років - говорила вже вся Україна, а ще за рік його прийняла Москва. Його пісні відомі не лише в Україні. "Червона рута" була визнана найкращою піснею 1971 року, а "Водограй" - 1972.
Цікаві факти про Володимира Івасюка.
Народився Володимир Михайлович 4 березня 1949 року в родині вчителів. Він прекрасно грав на фортепіано та гітарі, віолончелі та скрипці. Володів альтом. За ці таланти його називали музичним вундеркіндом. Володимир Івасюк був палким прихильником та представником вільного Західного світу, що в свою чергу притягувало до нього багато люду, але паралельно з тим і викликало постійну зацікавленість ним у КДБ. Свою першу пісню Володимир Михайлович написав у 1964 році. Вона називалась «Колискова». Вірші написав його батько. Він створив у школі вокально – інструментальний ансамбль «Буковинка». За активну творчу діяльність та різноманітні перемоги ансамбль був нагороджений поїздкою по Дніпру. Володимир Івасюк вважається основоположником естрадної музики в Україні. Він був неординарною та обдарованою людиною – окрім музики Володимир талановито малював пейзажі, портрети та автопортрети, шаржі та карикатури. Має багато нагород, серед яких – дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів, Лауреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського, має Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка та посмертне звання Героя України (яке було присвоєне колишнім президентом Віктором Ющенком). Найвідоміших твір – пісні «Червона Рута» та «Водограй» у виконанні Софії Ротару. Планував одружитися на Тетяні Жуковій. Але так і не зміг – його було знайдено мертвим у лісі в передмісті Львова. Прожив митець всього 30 років.
П’ять цікавих фактів із життя Володимира Івасюка
Факт №1. Альт
Кажуть, що талановиті люди мають талант до геть усього. Володимир Івасюк є підтвердженням цього припущення. Усім добре відомо, що він чудово грав на фортепіано та гітарі. Але насправді у Володимира були всі шанси стати всесвітньо відомим скрипалем-віртуозом. Ще в дитячі роки його талант розгледів вчитель в рідному містечку Кіцмань, що на Буковині. Саме він умовив батьків відпустити зовсім юного школяра Володю до Києва на навчання у школі обдарованих дітей імені М.Лисенка. А основним інструментом, котрий так талановито опанував Івасюк, був альт. З навчанням у Києві через 2 роки не склалось – вимучений нескінченними заняттями та нелюдськими вимогами педагогів змарнілий хлопчик повернувся додому та продовжив музичну освіту вже по класу фортепіано. Цей факт свідчить проте, що Володимира Івасюка сміливо можна назвати "музичним вундеркіндом".
Факт №2. Національна свідомість
Ще у 1975 році в Естонії була відзнята кінострічка "Смерічка в Карпатах". Цей фільм вийшов лише на естонських екранах, оскільки в Україні його суворо заборонили до показу. Причиною заборони виявився… синьо-жовтий прапор! Так, саме на тлі українського прапору в кадрі виступали Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та Софія Ротару. Слід зазначити, що саме на ці часи в Радянському Союзі припадає розквіт русифікації, боротьби з національно-свідомою інтелігенцією та з іншого боку великий ріст протест ного духу та настроїв у суспільстві. Дана стрічка видалась повністю проукраїнською, чим і накликала на себе гнів цензорів політбюро. А сам Володимир пишався такою подачею. Він ще змалечку складав компанію батькові в етнографічно-фольклорних експедиціях карпатським краєм, де і пізнав безмежну любов до народної, етнічної пісні, ритму, звучання… В той час, коли "совєтскіє гражданє" в основній масі були позбавлені своєї національної ідентичності та слугували звичайними шестернями в механізмі Радянського імперіалізму, Володимир Івасюк був скоріше представником вільного Західного світу, що в одночас притягувало до нього багатьох людей, але й викликало постійну зацікавленість у КДБ…
Факт №3. Радянський "Beatles"
Саме так величали друзі та в подальшому музичні критики перший "проект" Івасюка - ансамбль "Буковинка". Володимир створив його ще під час навчання в школі. В той час, коли на радянському просторі тільки розпочинали створюватись поодинокі вокально-інструментальні ансамблі, "Буковинка" виступала на місцевому рівні з надзвичайно ритмічним та незвичним репертуаром. Можливо, якби все це відбувалось в Англії, Івасюк мав би усі шанси створити конкуренцію самому Джону Леннону.
Факт №4. Американський слід
Наприкінці 80-х років батько Володимира Михайло Івасюк отримав бандерольку з листом від республіканського всесоюзного агентства з авторських прав (ВААП). В листі йшлося про таке: "З приємністю надсилаємо Вам екземпляр II тому збірника пісень Вашого сина В.Івасюка, який вийшов у видавництві "Дума м’юзик" в обробці Олеся Кузишина". Знане в Нью-Йорку видавництво запланувало видати 6 збірок з понад 60-ма найбільш відомими піснями Володимира. Це було перше значне та якісне видання творів Івасюка, що вийшло після його трагічної смерті. Показовим є той факт, що саме американська діаспора долучилась до цієї благородної справи та в такий спосіб вшанувала пам’ять генія сучасної української музики.
Факт №5. Піонер "Ленінопаду"
У віці 17 років Володимир з дворовими товаришами розважався у доволі мирний спосіб у парку рідного Кіцманя. Звідки виникла ідея вдягнути на голову гіпсового погруддя Леніна чийогось картузика, достеменно не відомо. Але молодецька компанія жартуючи таки вдягнула "непокриту" голову вождя. Такі витівки на той час жорстоко карались, тож хлопці поспішили якомога швидше зняти картуза з Ілліча. Спіх призвів до того, що незакріплене погруддя впало з постаменту та надбилось. Декотрим молодикам вдалось втекти, але Володю "застукали" на гарячому. Покарання не змусило себе довго чекати – 15 діб в міліції, питання про вигнання зі школи та невидачу атестату – Володимиру, який мав отримати золоту медаль! Батькам довелось переїжджати до Чернівців, аби ця історія припинила свій подальший розвиток та сина не діставали цькуваннями. Сьогодні ми можемо припустити, що в даному контексті Володимир Івасюк знову випередив свій час і став піонером славнозвісного "Ленінопаду", котрий пронісся нещодавно Україною, наче свіжий вітер з карпатської полонини…
Володимир Івасюк планував одружитися з Тетяною Жуковою. ( ФОТО). Тетяна таємничо щезла після загибелі Володимира і не виходила відтоді на зв'язок. Це було того ж року, коли Володимир Івасюк помер. Офіційна версія, в яку ніхто не вірить і яка дає багато підстав для сумнівів, - самогубство. Однак чимало фактів вказують на те, що молодий талановитий музикант пішов з життя не сам.
За два місяці до смерті Володимира викликали в КДБ для бесіди із приводу гонорарів, які він повинен був одержати за вихід своїх платівок у Канаді. Його переконували передати ці гроші в "Фонд миру" в обмін на дозвіл виїхати в Америку. Але видатного українця закордон не цікавив, і він відмовився від цієї пропозиції.
18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Між датою зникнення й датою смерті Івасюка є загадковий проміжок часу. 24 квітня 1979 року Володимир пішов зранку на заняття в консерваторію. Близько 13.00 повернувся додому, взяв якісь ноти й знову пішов, сказавши, що буде через годину. Володимира знайшли тільки 18 травня 1979 року: однак не міліція, а випадковий солдат, що, наткнувся в лісі на напіввисячий - напівстоячий труп людини. До речі, пошуки велися з 27 квітня до 11 травня. Саме тоді була закрита справа №239, що чомусь мала назву "Пошукова справа по факту смерті композитора В. Івасюка". Імовірно, уже тоді комусь було відомо, де він і що з ним трапилося. Інакше чому пошуки припинили 11 травня, якщо тіло знайшли тільки 18. До того ж тіло, зняте з петлі, не мало ознак розкладання. Слід від петлі був свіжий. Пізніше дружина поета Ростислава Братуня Неоніла, яка пішла разом з матір'ю композитора у морг, розповіла, що в Івасюка було знівечене обличчя, без очей, поламані пальці й все тіло в синцях. Але, незважаючи на це, слідчі завзято відпрацьовували версію про "самоповєшаніє", відкидаючи в сторону всі інші. Івасюка намагалися також назвати божевільним, говорили про "творчу кризу", про заздрість вчителя.
Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф "таємно".
На похорон Володимира Івасюка прийшли більше десяти тисяч чоловік. Труну несли на руках до самого цвинтаря. Похорони композитора перетворилися на справжню демонстрацію. На могилі були гори квітів і вінків, які міліція викинула в цей же день, а наступного - люди принесли їх іще більше. І так тривало протягом місяця. Це було свого роду актом громадянської непокори.
( Пісні В.Івасюка у виконанні всіх гостей та учасників заходу)
Історична мандрівка
"Спогади: важкі, болючі,дорогі".
( 22 червня – День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні)
Вед. Чим далі віддаляє нас невблаганний час від подій Другої Світової війни, тим вагомішим постає перед сучасниками безсмертний подвиг покоління, яке розгромило нацизм і врятувало людство від рабства.
Вед. У всі часи, на всі покоління запам’ятається людям війна. Війна завжди прокляття, завжди біль людський. Війна – це зламані долі, розбите щастя, втрачене дитинство, розлучені закохані, розірвані сім`ї . Це - військові злочини: тортури та знущання, досліди над живими людьми. Це - спалені міста та села, заміновані поля, концтабори….. Все менше і менше залишається рідних для нас людей – наших ветеранів. До цих пір ниють незагоєні рани від втрат, від поранень.
Всі ми у вічному боргу перед ними, за обірвану війною юність, за зразки мужності, самопожертву, які вони виявили в боях за рідну землю. Чорний смерч війни спопелив 27 мільйонів життів.
Вед. Забираючи друзів в останній політ,
Щоб по їхніх стежках вже онуки ходили…
Тільки вічний вогонь об’єднує всіх,
Щоб вклонитись солдатським могилам.
Квіти шани та пам'яті покладаються до стели загиблим воїнам та Братської могили. ( фон муз.)
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали.
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах
Пам’ятайте про тих, що ходили на танки.
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою.
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам'ятайте про них і у праці, і в пісні
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Вед. Просимо - вшанувати пам'ять полеглих на полях Другої Світової війни 1941- 1945 років хвилиною мовчання. (вмикається метроном)
Вед. Вийшла в степ широкий мати посивіла
Виплакала очі від журби вона,
Біля квітів маку, стала заніміла,
І згадалась знову матері війна,
І почула голос сина над житами,
То зітхнула мати, то вогонь палав:
"Я прийшов до тебе, я вернувся мамо,
Я своєю смертю смерті потоптав".
Вед. Друга Світова війна забрала життя багатьох мільйонів людей і змінила безліч людських доль. Це трагічна сторінка в історії людства.
Напевне, саме тому, перший день її початку назавжди залишиться в пам'яті очевидців і досі не дає спокою нікому. Ці події назавжди залишаться в пам'яті рідних , дітей , це те, що ніколи не можна забути. Сьогодні, з вдячністю і любов`ю згадуємо вас, солдатські матері і вдови. Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі.
Вед. В житті ти зазнала немало гіркоти,
Тягар чоловічий безмовно несла,
І ти, як говорять, на мирному фронті
Солдатом без фронту, без зброї була
Літа наливають цілющії грона,
Та вже посивіла твоя голова.
Поети тебе називають Мадонна,
В народі ж ти просто - солдатська вдова.
Вед. Солдатські вдови…. Ох і тяжкі ж ті долі вдовині… Вони і сіяли, і жали, буряки вирощували, і солому скиртували, а бувало, і в плуг впрягалися – коней, тракторів не було. Важко їм доводилося. Проте так уже влаштоване людське буття: живі мусять жити. І вони жили. Давали лад собі, дітям та господарству.
Вед. А чим виміряти невимовний біль дитячого серця? Воно й донині пам’ятає, як у домівку прилетіла страшна звістка: "Ваш батько загинув смертю хоробрих". Відразу обірвались усі надії. На тендітні плечі лягла тяжка чоловіча робота.
Своїми дитячими спогадами ділиться з нами Скора Віра Василівна.
Вед. Погляньте у вікно: там обнялися в одне ціле голубе небо і золоте колосся пшениці. Такою ми бачимо сьогодні нашу матір – Україну. Вона горда від того, що зуміла виховати людей, здатних об'єднатися у боротьбі за її єдність та незалежність, здатних захистити її кордони.
Вед. Сьогодні, на Сході України відбуваються трагічні події. Кожного дня гинуть наші співвітчизники. Чоловіки відкликаються на заклики мобілізації і йдуть захищати територію і суверенітет держави.
Не висихають сльози на очах матерів, дружин, дітей - сини, чоловіки та батьки яких захищають єдність та незалежність рідної землі.
За роки війни на Сході загинуло понад 2860 військовослужбовців. Ще 8185 захисників отримали поранення.
Героями не народжуються. Героями стають. Не судилося повернутися нашим землякам у свої домівки . які загинули в зоні Антитерористичної операції:
1. Андрій Смільницький;
2. Сергій Лебідь;
3. Ігор Дебрін;
4. Леонід Криничко;
5. Петро Кривоус;
6. Валерій Єлефтеріаді;
7. Кирило Забелін;
8. Владислав Хайсук
Вед. Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди. Не треба ділити Схід та Захід. Ми – єдина Україна.
І ми разом будемо молити Бога, молити небо, щоб прийшов кінець цій війні, щоб не гинули наші бійці, щоб не залишалися сиротами діти, щоб розпач і біль не краяли серця батьків.
Молитва за Україну
Я не окраїна, я не руїна,
Я – Україна, я – Україна!
Навік обрала собі дорогу:
Іду до Бога, іду до Бога.
Мій шлях ізмірить єдина міра –
Святая Віра, святая Віра.
Не знаю, хто там у центрі світу,
Я в центрі світла, і в серці світло.
Кличу Вас, люди, зліва і справа,
В святу Державу, в мою Державу.
В країну сонця, добра й свободи
Рушай, народе, рушай, народе!
Нас порятує від зла і крові
Голос любові, голос любові.
Вже час позбутись лиха-сваволі,
Плекаймо волю, плекаймо волю!
Пора звільнитись нам від прокляття –
Єднаймось, сестри, єднаймось, браття!
Плакати годі, годі тужити –
Нумо творити, нумо творити!
Будем служити Богу одному
І більше нікому, більше нікому!
Лиш перед Богом я на колінах,
Я – Україна, я – Україна.
Перемога народу заклала міцний фундамент миру, але пам'ять про війну жива, вона переходить від покоління в покоління. Вона живе в монументах та книжках, в спогадах людей, живе вона і в піснях.
А зараз, давайте згадаємо, найбільш відомі пісні, Другої світової , в яких звучить уся гамма людських переживань, завжди у них лунає непереборна віра в перемогу, любов до Батьківщини.
Пісні: "Огонек";
" Синий платочек";
Вірш Э Асадова у виконанні Шило В.В.
"Темная ночь";
"Эх, дороги";
Спогади учасників заходу.
" Журавли";
" Где же вы, друзья однополчане?".
Вед. Ми бажаємо вам та вашим родинам добра, щастя, злагоди, любові та сімейного затишку, а всій нашій країні – мирного неба.
Літературно – музична
композиція
«З піснею до Перемоги»,
присвячена Дню пам’яті та примирення.
1. Муз. Фон__Сагун В. - «9 травня»
2. Вірш «Мы так ждали…» На екрані фрагмент із фільму «Перемога» на сцені Маринко В.Є
3. Муз. Фон Любительське об’єднання (Хор ветеранів) - «Победа» керівник Бондар Станіслав Федорович.
В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя ллється із пісень
Ми щороку зустрічаєм свято
Пам’яті присвячений цей день.
І встають у пам’яті дороги
Ті, що довелося Вам пройти
Щоб священний прапор Перемоги
Над Рейхстагом гордо піднести.
8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини, ми відзначаємо День Пам’яті та примирення.
Минуло вже 74 роки від тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир – довгоочікуваний мир 45 – го року.
Шановні учасники зустрічі! Ми раді бачити Вас гостями нашого заходу. Прийміть низький уклін і щиру подяку за подвиг та подаровану 74 – ри роки тому перемогу.
До привітального слова запрошується перший заступник голови районної державної адміністрації Дробиш Ірина Анатоліївна та заступник голови районної ради Джеманова Ірина Євгеніївна.
(Виступи)
Роки ідуть... приходять у світ нові люди. Але не старіє, не зникає пам'ять тих літ.
Пам'ять, вона завжди буде жити у старих речах фронтовиків, на полицях музеїв, на пожовклих від часу фотокартках. До слова запрошується директор історичного музею Дробот Н.А.
Крізь полум'я боїв, страждання і смерть, крізь гіркоту поразок та непоправні втрати йшов наш народ до великої перемоги.
У ці дні ми віддаємо шану всім тим, хто у жорстокій битві виборював нашу свободу, хто захищав рідну українську землю від нацизму.
Сьогодні на Сході України відбуваються трагічні події. Нажаль, війна не обійшла нашу державу… вже п’ятий рік триває надзвичайно важкий іспит для нашої батьківщини, коли захисники нашої країни, ціною власного життя, демонструють свою гідність, прагнення до свободи та незалежності.
Я знаю, серце в кожного щемить
по чистих душах у святій печалі.
Вклонімося ж їх пам’яті в цю мить,
Єднаймося в скорботному мовчанні…
Квіти шани та пам’яті покладаються до пам’ятника воїнам – випускникам школи, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років. Право покласти квіти надається Гребеньковій Лідії Миколаївні та Нурберг Олександрі Олександрівні.
Просимо вшанувати пам'ять полеглих на полях німецько – радянської війни 1939 – 1945 років хвилиною мовчання. Прошу всіх встати. Оголошується хвилина мовчання.
Муз. Фон__Хвилина мовчання (1 хв.) Вмикається метроном.
Муз. Фон__________Х. Ткач (кер. Двірний) – «В нашому серці» (на екрані відеоряд про загиблих у часи Другої Світової війни)
Муз. Фон__Бондарь С.Ф. – «Журавлі» .
Пропоную згадати ті післявоєнні роки та поділитися своїми дитячими спогадами: Гайдай Галина Миронівна.
Лілянова Олександра Кузьмівна,
Артьомова Алла Олексіївна,
Назаренко Алла Миколаївна,
Корж Алла Пахомівна.
Завжди надихали воїнів - пісні, які пройшли крізь полум'я війни, що зігрівали і підтримували дух у скрутні хвилини відчаю.
Слова пісень про війну не потрібно вчити, вони линуть від душі, давайте всі разом заспіваємо віночок воєнних пісень та згадаємо ті роки…
Муз. Фон._ Запрошуємо ансамбль «Джерело» районного будинку культури керівник лукіних Т.В. – «Віночок воєнних пісень» (7 пісень)
Муз. Фон_ _____Хор. ансамбль «Фантазія» - «Кадріль» керівник Артьомова А.О.
Муз. Фон__ Курчинський В. – «Темная ночь»
Муз. Фон__Хореографічний ансамбль «Фантазія» - «Танго»
Муз. Фон__________Бондарь С.Ф. - «Ехал я из Берлина»
Муз. Фон____ Хор ветеранів – «Смуглянка»
Муз. Фон____ Хор ветеранів – «Не стареют душой Ветераны»
Ми пам’ятаємо про вашу Перемогу! І впевнені, що наші діти та внуки пам’ятатимуть про неї! Стануть гідними подвигів своїх прадідів і щасливого майбутнього нашої країни!
Хай пісня лине в синь небес крилато,
У мирне небо хай зліта салют!
День Перемоги – це найкраще свято!
І на землі хай в мирі всі живуть!
Муз. Фон__________Бондарь С.Ф. - «День Победы» (учасники хореографічного ансамблю «Дивертисмент» виносять листівки та вручають ветеранам)
